О сайте

Я В СТАРІСТЬ УПАВ ІЗ ДИТЯЧОГО ВІКУ

Дата 21 марта 2010

Я в старість упав із дитячого віку,
Тру з плачем коліно, я – хлопчик-каліка,
Той що метеликів друзям дарив.
З фантомними болями вирваних крил
Пішли мої милі. Потилиці сиві
Крізь сяйво метеликів все ще красиві.

Рубрика: Поцілунки часу - поєзія | Нет комментариев »

Метки: возраст, время, жизнь, стих про старость, стихи для взрослых, українська поєзія, час

ПРОВІНЦІЙНИЙ ТАНОК

Дата 21 марта 2010

В кав’ярні, вкрученій, як лампа,
У цоколь міста,
Де кисню – амба,
Де вечір кисне,
Гірлянда музики барвиста
Недопалками грає, тисне
Чиїсь коліна, також висне
Комусь на плечі, хибний шепіт
Вмить перетворюючи в регіт.

Крізь скло пляшок з-під „Оболоні”
Я бачу дівчину: долоні
Пливуть, як дим, – над головами,
І рухи сповнені омани,
І зваби – вади..

Вона літає цілувати
Наспіви лицарської лютні.
А за вікном – майдан безлюдний,
Садиби, Богом позабуті,
Шибки забиті, кволі люди.

Вона танцює, наче мріє –
Метелик плаття майоріє –
Себе у щастя загортає,
Легке, як шовк, що із Китаю,
Час тягне, хвилю зволікає,
Хвилину останню годує, гойдає…

Мелодія стихне. Закінчиться струм.
Темрява. Сум.

Рубрика: Поцілунки часу - поєзія | Нет комментариев »

Метки: місто, оболонь, танок, українська поєзія, Хубетов, час

ВЕЧІР ГРИЗЕ КРИГТАЛЕВІ ГОРІХИ

Дата 20 марта 2010

Вечір гризе кришталеві горіхи,
Дивиться зверху на скупчення мас.
На юрби бурхливі, на вулиці, стріхи
Шкарлупками падає час.

Його підіймають старі та малеча,
Крізь нього світи – кольорово-великі,
У серце складають часи, як у глечик,
Якщо не розчавили їх черевики.

Рубрика: Поцілунки часу - поєзія | Нет комментариев »

Метки: время, жизнь, українська поєзія, час

КОЛИ ЖИТТЯ СМАКОТУ Я ВІДЧУВАВ У ПОВІТРІ

Дата 20 марта 2010

Коли життя смакоту
Я відчував у повітрі,
Мов в очереті коту,
У кожннім шурхоті вітру
Мені здавалася здобич.
Я марив тілом дівочим.
Пізніще пізнав це диво:
Відкривши жаринками піхви,
Під руки лягатимуть діви,
Ладнаючи стегнами лігва.
Розпещеннмй жаром жіночим,
Я вдячний за повінь ілюзій,
За пахощі щастя щоночи,
За пишні польоти полюцій.

Рубрика: Поцілунки часу - поєзія | Нет комментариев »

Метки: волнующий, вырш, смак, українська поєзія

ПОЗА РАКОМ

Дата 20 марта 2010

Поза раком,
Без сумніву, -
Хвилююче
Пікантна.
Ти задкуєш,
Настромлюєшся
На мій стрижень.
Твоя гладенька дупа
І вигнута спина
З тонким дротиком
Хребта –
То є лампочка
У моїх руках,
Яку я вкручую
У патрон
Твоєї голови.
Дупа рожевіє,
І я відчуваю,
Як в тобі жевріє,
Розгорається
Вогник.
Але я не бачу
Твоїх очей.
Цікаво було б
Ввібрати
Поглядом:
Яка ти
З того боку,
Коли знаєш,
Що не видно
Виразу твого
Обличча,
Бо відчуваю –
Ти хижа.
Поза сумнівом.

Рубрика: Поцілунки часу - поєзія | Нет комментариев »

Метки: вірш, волнующий, дупа, Поза раком, попка, секс, смак, українська поєзія

ШАПКОЮ СТРІХА СПЛИВАЄ В ТУМАНІ

Дата 16 марта 2010

Шапкою стріха спливає в тумані.
Коні іржуть, і вусаті кумани
Входять до хати – чемно, в поклоні.
Гріє степняк біля грубки долоні:
- Чи віддасте Ви, хозяїне, доню?
Кинув на лаву срібла казан:
- Буде у стані. Я так сказав.

Пестує вітер волосся руде -
Вершник дівчисько притис до грудей.

Рубрика: Поцілунки часу - поєзія | Нет комментариев »

Метки: вірш, весілля, стих дочке, українська поєзія, Украина

ДОДОМУ, ДО МАМИ

Дата 15 марта 2010

І вулиця теж доживає вдовою.
Помер її вітер. Було це давно.
Зростає мовчання крізь хвіртку травою.
І чути , як дихає час у вікно.

Не блисне, забула старенька бруківка
Той тупіт дитячий. Не пурхає сміх
На щірих і світлих акацій верхівках.
____
-Мамо, добридень! Ну, як Ви самі?

Рубрика: Поцілунки часу - поєзія | Нет комментариев »

Метки: вірш, зустріч, мамо, разлука, стих для мамы, українська поєзія

СІВЕРСЬКЕ ВИДІННЯ

Дата 15 марта 2010

Опудало хурделиці притисло
Тайнопису рядки собі під ребра –
Відкритий зошит, де штрихами, стисло
(Бо так багато виплекати треба)
Малює дійсність птах над хуторами,
Скриплять вози, отроковиця рани
Все промиває буйному бійцю,
І сніг вкриває давнину оцю.
Коли крикливих родичів хурали
Змінили наголос та ковдру потягнули
Степів, яких ніколи не орали,
Сармацький дим бентежив наші скаули.

Рубрика: Поцілунки часу - поєзія | Нет комментариев »

Метки: вірш, українська поєзія

ПІСЛЯ РОЗРИВУ

Дата 15 марта 2010

Ніч прогризли у небі щури.
Шурхотіли так боляче. Вранці
Мутне світло з тієї діри
Било в скроню. Під черепом бранці –
Мертві думи на хвилях гойдались.
Оком, наче гачком, хоч і мляво та вдало
Підчепив: із-за рогу будинка
Йшла в майбутнє засмучена жінка.

Раптом, наче тюльпанів бутони,
Коли свіжість проноситься степом,
Загойдались у грі її стегна,
Наче ляпас останній. На спомин.

Рубрика: Поцілунки часу - поєзія | Нет комментариев »

Метки: вірш, жінка, ранок, українська поєзія

SORRY

Дата 15 марта 2010

Азохен вей! Яка була мєжпуха!
(А син всміхається : „Пір Духа”).
Часів легкі могутні руки
Виймали нас з тієї купи…

І розкидали по краях:
Сінай, Німеччина… Самітний цвях
Стирчу у цій землі і сподіваюсь,
Що я потрібен їй. Ночами маюсь
І розумію, що не розуміюсь
Ані в поняттях часу, ні в ділах.
Залізний цвях комп’ютерної ери.
В авто блискучих бізнес-піонери
Мене обходять, „sorry” – об’їжджають –
Тверді горіхи нового врожаю

Та немовля узявши в руки,
Я сподіваюсь, може, хоч онуки
Послухають іще старі пісні.
—
… А може, зверну я до кралечки Ірки –
Вип’ємо з нею по чарці горілки.
Вигнуте струнко тіло у Ірці,
На нім погойдаюсь, як сойка на гілці,
І полечу, бо мрійливо-сині,
Зухвало-глибокі очі Ірини,
Та я – не герой її cinema –
Птахам таким місця у мріях нема.
Не по плечу свистунам легкокрилим
Плани життєві панни Ірини.

Психоделічні бамбуки барвисті –
Ось моє місце, де зможу я сісти
Й бамбук покурить.
—
З небі злітає пухнаста пір’їнка
І посміхається панна Іринка,
Та лише на мить.

Рубрика: Поцілунки часу - поєзія | Нет комментариев »

Метки: sorry, українська поєзія