ШАПКОЮ СТРІХА СПЛИВАЄ В ТУМАНІ

Шапкою стріха спливає в тумані.
Коні іржуть, і вусаті кумани
Входять до хати – чемно, в поклоні.
Гріє степняк біля грубки долоні:
- Чи віддасте Ви, хозяїне, доню?
Кинув на лаву срібла казан:
- Буде у стані. Я так сказав.

Пестує вітер волосся руде -
Вершник дівчисько притис до грудей.

 
Категория: Поцілунки часу - поєзія

Метки: вірш, весілля, стих дочке, українська поєзія, Украина

Оставьте комментарий