КОЛИ ЖИТТЯ СМАКОТУ Я ВІДЧУВАВ У ПОВІТРІ

Коли життя смакоту
Я відчував у повітрі,
Мов в очереті коту,
У кожннім шурхоті вітру
Мені здавалася здобич.
Я марив тілом дівочим.
Пізніще пізнав це диво:
Відкривши жаринками піхви,
Під руки лягатимуть діви,
Ладнаючи стегнами лігва.
Розпещеннмй жаром жіночим,
Я вдячний за повінь ілюзій,
За пахощі щастя щоночи,
За пишні польоти полюцій.

 
Категория: Поцілунки часу - поєзія

Метки: волнующий, вырш, смак, українська поєзія

Оставьте комментарий