<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Литературный Блог Александра Хубетова</title>
	<atom:link href="http://hubet.org.ua/feed/" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>http://hubet.org.ua</link>
	<description>Блог Украинского писателя, автора стихов и рассказов для всех возростов - Александра Хубетова.</description>
	<lastBuildDate>Sat, 01 Oct 2011 05:47:33 +0000</lastBuildDate>
	<generator>http://wordpress.org/?v=2.9.1</generator>
	<language>en</language>
	<sy:updatePeriod>hourly</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>1</sy:updateFrequency>
			<item>
		<title>Маманя</title>
		<link>http://hubet.org.ua/2011/05/05/mamanya-2/</link>
		<comments>http://hubet.org.ua/2011/05/05/mamanya-2/#comments</comments>
		<pubDate>Thu, 05 May 2011 20:33:02 +0000</pubDate>
		<dc:creator>hubetjr</dc:creator>
				<category><![CDATA[Рассказы]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://hubet.org.ua/?p=297</guid>
		<description><![CDATA[&#171;С добрым утром, товарищи бойцы и бойцыцы
На базе отряда &#8222;Строитель&#8220; объявляется подъем!&#187;

Из ежедневного утреннего радиообращения комиссара отряда.
Нас было сто двадцать: отчаянно веселых бойцов и&#160;бойцыц заводского стройотряда. Мы&#160;разбили свои палатки на окраине станицы Теплой. Гремучая смесь молодости и&#160;всеобщей влюбленности, разлитая в&#160;четырех бригадах, не&#160;теряла своей силы даже после изнуряющих двенадцатичасовых рабочих вахт на&#160;стойках подшефного совхоза. По&#160;вечерам волны [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p><em>
<p>&laquo;С добрым утром, товарищи бойцы и бойцыцы<br />
На базе отряда &bdquo;Строитель&ldquo; объявляется подъем!&raquo;</p>
<p></em></p>
<p>Из ежедневного утреннего радиообращения комиссара отряда.</p>
<p>Нас было сто двадцать: отчаянно веселых бойцов и&nbsp;бойцыц заводского стройотряда. Мы&nbsp;разбили свои палатки на окраине станицы Теплой. Гремучая смесь молодости и&nbsp;всеобщей влюбленности, разлитая в&nbsp;четырех бригадах, не&nbsp;теряла своей силы даже после изнуряющих двенадцатичасовых рабочих вахт на&nbsp;стойках подшефного совхоза. По&nbsp;вечерам волны сексуальной энергии заливали ближайшие рощицы и&nbsp;посадки. Ласковый ночной простор взрывался от&nbsp;охов и&nbsp;ахов.</p>
<p>Влекомые мощью инстинкта и&nbsp;любопытства к&nbsp;стройотрядовскому лагерю с&nbsp;наступлением темноты подтягивались стайки сельской молодежи. После <nobr>двух-трех</nobr> драк станичников с&nbsp;отрядовской дружиной, которую возглавляли заводские кузнецы по&nbsp;прозвищу &laquo;братья Амбаловы&raquo;, неожиданно наступило перемирие, плавно перешедшее в&nbsp;братание и, неизбежное в&nbsp;таких случаях, активное слияние города и&nbsp;деревни.</p>
<p>Станичные девчонки оказались не&nbsp;менее раскрепощенными, чем наши красотки, вырвавшиеся из&nbsp;задымленных цехов на&nbsp;стратегические просторы. Острый пряный привкус задорного соперничества дочерей полей с&nbsp;пастушками городских кварталов вносил веселую ярость в&nbsp;ночную жизнь лагеря.</p>
<p>Зато молодые станичники почти поголовно влюбились в&nbsp;одну из&nbsp;наших бойцыц&nbsp;&mdash; бригадиршу первой &laquo;гвардейской&raquo; бригады. Это была необыкновенная девушка. Кустодиевские красавицы рядом с&nbsp;ней &laquo;отдыхали&raquo;. Она была выше большинства отрядных &laquo;гренадеров&raquo;. Ее&nbsp;фигура поражала крепким изяществом. Свежую мордашку делала неотразимой озорная улыбка.</p>
<p>Когда юная бригадирша с&nbsp;девчоночьей легкостью несла свои огромные бедра и, готовые разорвать ткань футболки, арбузные груди мимо станичников, у&nbsp;последних перехватывало дыхание, сигареты выпадали из&nbsp;приоткрывшихся ртов, и&nbsp;еще несколько секунд необъяснимое, невидимое для глаз энергетическое завихрение витало в&nbsp;воздухе, цепляясь за&nbsp;ее&nbsp;тонкую (что самое удивительное!) талию.</p>
<p>Имени ее&nbsp;я&nbsp;не&nbsp;помню. Мы&nbsp;звали ее&nbsp;Маманей. В&nbsp;первой бригаде собрались самые отъявленные драчуны и&nbsp;бузотеры. Но&nbsp;звонкоголосой стыдливой Мамане они подчинялись с&nbsp;неподдельным умилением. Вот какая это была девушка!</p>
<p><nobr>Как-то</nobr> я&nbsp;уговаривал ее&nbsp;сыграть роль Нептунши на&nbsp;отрядном празднике середины лета. Сам я&nbsp;должен был быть Нептуном.</p>
<p>-Комиссар, ты&nbsp;такой маленький и&nbsp;худенький, а&nbsp;я&nbsp;такая большая. Надо мной все смеяться будут.</p>
<p>-Не над тобой, а&nbsp;надо мной. Соглашайся, Маманя. Я&nbsp;тебя за&nbsp;это пронесу к&nbsp;штабу на&nbsp;руках через весь лагерь</p>
<p>&mdash;Серьезно?</p>
<p>&mdash;Если пронесу, ты &mdash; Нептунша!</p>
<p>&mdash;Забито.</p>
<p>Это было тяжело, но&nbsp;приятно, Запыхавшись, я, наконец то, расслабил занемевшие руки и&nbsp;бережно поставил пунцовую от&nbsp;смущения Маманю на&nbsp;ноги у&nbsp;входа в&nbsp;штабную палатку. После этого прохода Маманя стала относиться ко&nbsp;мне <nobr>как-то</nobr> по&nbsp;особенному, нежнее что&nbsp;ли.</p>
<p>На&nbsp;празднике я&nbsp;должен был вынести Маманю <nobr>из-за</nobr> крутого речного склона к&nbsp;построенному для приветствия отряду. Но&hellip; мои ноги увязли в&nbsp;сыпучем песке. Подъем оказался для меня непреодолимым. Рассмеявшись, Маманя легко подхватила меня на&nbsp;руки и&nbsp;вынесла к&nbsp;обалдевшему от&nbsp;такого зрелища отряду.</p>
<p>Этот вечер в&nbsp;станице вспоминали долго.</p>
<p>В&nbsp;карнавальном шествии бригад в&nbsp;клубах табачного дыма ковыляли флибустьеры в&nbsp;обнимку с&nbsp;полуголыми русалками, зеленые <nobr>инопланетяне-гуманоиды</nobr> плотоядно поглядывали на&nbsp;восточных красавиц, юные папуаски теребили пальчиками красные галстуки на&nbsp;бычьих шеях небритых пионеров, стыдливо шагающих в&nbsp;шортах под бой барабанов, за&nbsp;ними, пуская слюни, семенили упыри, вурдалаки, скелеты и&nbsp;прочая загробная нечисть. Отряд поймал кураж. За&nbsp;парадом последовал конкурс свадебных обрядов разных эпох, стран и&nbsp;народов. Девчонки играли в&nbsp;невест с&nbsp;полным восторгом и&nbsp;с&nbsp;такой&nbsp;же самоотдачей.</p>
<p>А&nbsp;с&nbsp;каким энтузиазмом их&nbsp;воровали! Не&nbsp;пробившиеся в&nbsp;невесты участницы праздника устроили незапланированный, но&nbsp;захватывающий дух конкурс &laquo;Мисс&nbsp;&mdash; лучшие ножки&raquo;.</p>
<p>Слоновьи танцы братьев Амбаловых, победивших в&nbsp;соревновании по&nbsp;распитию наибольшего количества колодезной воды, открыли ночную праздничную дискотеку.</p>
<p>В&nbsp;отблесках костра мелькали разгоряченные лица, мелодии песен, смешиваясь с&nbsp;дымом, цеплялись за&nbsp;верхушки деревьев, уплывали еще выше, теряясь в&nbsp;черной горячей июльской ночи.</p>
<p>Среди танцующих выделялась одна пара. Этих двоих невозможно было не&nbsp;заметить: они плыли, починяясь своему внутреннему ритму. Их&nbsp;выделяли языки огня. Маманя (конечно&nbsp;же, это была она) откинув голову назад, чуть снизу вверх неотрывно смотрела своими блестящими черными глазами в&nbsp;насмешливые голубые глаза своего партнера по&nbsp;танцу, совхозного шофера Сереги, станичного любимца и&nbsp;забияки. Они подходили&nbsp;друг другу. В&nbsp;нем чувствовалась сила, спрессованная столетиями в&nbsp;славной казацкой породе: литые плечи, пшеничные усы, выгоревшие на&nbsp;солнце светлые волосы, высокая атлетичная фигура.</p>
<p>Как сейчас вижу: обнявшись, они уходят в&nbsp;сторону леса, поглядывая друг на&nbsp;друга с&nbsp;нежностью и&nbsp;вызовом, будто соревнуясь в&nbsp;<nobr>чем-то</nobr>.</p>
<p>Незаметно закончился наш месячный десант на&nbsp;совхозные стройки. Мы&nbsp;вернулись на&nbsp;завод.</p>
<p>Осенью я&nbsp;узнал, что Маманя вышла замуж за&nbsp;того самого станичника, Серегу. Жить молодые остались в&nbsp;Теплой. Заводские девчата по&nbsp;какой то, только им&nbsp;известной, женской почте с&nbsp;удивлением и&nbsp;завистью приносили известия о&nbsp;новой Маманиной жизни:</p>
<p>&mdash;Сидит дома, Серегу своего нежит, ждет его с&nbsp;работы, занавесочки вышивает. Тихая, скромная и&nbsp;покорная.</p>
<p>И&nbsp;вдруг весной нос к&nbsp;носу сталкиваюсь на&nbsp;заводе возле проходной с&nbsp;Маманей. Если раньше в&nbsp;ней было <nobr>что-то</nobr> от&nbsp;большого веселого щенка, то&nbsp;теперь я&nbsp;увидел перед собой красивую женщину с&nbsp;волнующим взглядом темных с&nbsp;грустинкой глаз.</p>
<p>&mdash;Маманя, ты&nbsp;как оказалась здесь? Ты&nbsp;же осталась в&nbsp;станице.</p>
<p>Ослепила вспыхнувшей радостью, чмокнула в&nbsp;щеку:</p>
<p>&mdash;Осталась. Хорошо мне было с&nbsp;Серегой.</p>
<p>Помолчала, взвешивая, стоит&nbsp;ли откровенничать. Но&nbsp;бесхитростно и&nbsp;доверчиво, словно прося прощения, улыбнулась и&nbsp;продолжила:</p>
<p>&mdash;Работы для меня в&nbsp;совхозе сразу не&nbsp;нашлось, я&nbsp;домом занялась, чтобы было в&nbsp;нем милому тепло, уютно. Готовила и&nbsp;обстирывала с&nbsp;таким удовольствием, будто летала. К&nbsp;зиме в&nbsp;совхозе работы для всех поубавилось, ну, мужики и&nbsp;выпивать стали почаще. Раз пришел мой Серега домой поддатым, второй раз, третий&hellip; Я&nbsp;обижалась, даже ругалась с&nbsp;ним. <nobr>Как-то</nobr> в&nbsp;очередной раз вернулся он&nbsp;домой пошатываясь, на&nbsp;меня накричал. Я&nbsp;и&nbsp;высказала все, что думаю об&nbsp;их&nbsp;пьянках. Обозвал он&nbsp;меня грязно. Я&nbsp;ему пощечину влепила. Ты&nbsp;знаешь, рука у&nbsp;меня тяжелая. Но&nbsp;какой&nbsp;бы крепкой ни&nbsp;была баба, а&nbsp;мужик сильнее. Избил он&nbsp;меня, спать завалился.</p>
<p>Посидела я&nbsp;у&nbsp;окошка, поплакала над своей бабьей долей. А&nbsp;потом, как наваждение <nobr>какое-то</nobr> на&nbsp;меня нашло: выхватила раскаленную докрасна кочергу из&nbsp;печки, откинула одеяло и&nbsp;кочергой Сереге&nbsp;&mdash; в&nbsp;бочину. Он&nbsp;выскочил из&nbsp;постели и&nbsp;так закричал, что у&nbsp;меня вся злость пропала. Жалко его стало. Обняла, мазь приложила, прощения просила.</p>
<p>Помирились мы. Пить он&nbsp;бросил.</p>
<p>Глаза у&nbsp;Мамани наполнились огромными прозрачными пластами известных только ей&nbsp;пространств.</p>
<p>&mdash;Так почему&nbsp;же ты&nbsp;здесь, на&nbsp;заводе?</p>
<p>Она вновь улыбнулась, но&nbsp;печально:</p>
<p>&mdash;Не смогла я&nbsp;с&nbsp;ним жить. Бояться он&nbsp;меня стал.</p>
<p>Октябрь&mdash;ноябрь 2004&nbsp;г., автор: Александр Хубетов</p>
<!-- Post[count: 2] -->
		 	<div style='text-align: left;' >
		 	<!-- Start of Brinkin Banner Exchange (http://banners.brinkin.com) Code -->
		 	<script type="text/javascript">
		 	<!--
			var brinkinBannerID = 3251;
			//-->
			</script>
		 	<script type="text/javascript" language="javascript" src="http://code.banners.brinkin.com/banner_2.js"></script>
		 	<!-- End of Brinkin Banner Exchange Code -->
		 	</div>]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://hubet.org.ua/2011/05/05/mamanya-2/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Экономьте время для дизайна &#8211; тратя его на заполнение брифов и другую бюрократию!</title>
		<link>http://hubet.org.ua/2010/05/04/ekonomte-vremya-dlya-dizajna-tratya-ego-na-zapolnenie-brifov-i-druguyu-byurokratiyu/</link>
		<comments>http://hubet.org.ua/2010/05/04/ekonomte-vremya-dlya-dizajna-tratya-ego-na-zapolnenie-brifov-i-druguyu-byurokratiyu/#comments</comments>
		<pubDate>Tue, 04 May 2010 08:17:09 +0000</pubDate>
		<dc:creator>hubetjr</dc:creator>
				<category><![CDATA[Заметки младшего сына]]></category>
		<category><![CDATA[бриф]]></category>
		<category><![CDATA[бюрократия]]></category>
		<category><![CDATA[Дизайн]]></category>
		<category><![CDATA[техническое задание]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://hubet.org.ua/?p=281</guid>
		<description><![CDATA[Многие мои заказчики, слыша слово «бюрократия», сразу теряют интерес к проекту. Мол: «Ну начинается, канцелярия, волокита, бесполезная работа и т.д…» Я, ведясь у них на поводу, закрываю глаза на формы с техническими заданиями, брифы, оценку конкурентов и перехожу непосредственно к решению проблемы заказчика: рисую, верстаю, коллажирую,  крашу… и в итоге – СДАЮ РАБОТУ!
Результат, при [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p><img src="http://hubet.org.ua/wp-content/uploads/2010/05/pic-0804-150x150.jpg" alt="Бюрократия в дизайн процессе - Брифы" title="Бюрократия в дизайн процессе - Брифы" width="150" height="150" class="alignleft size-thumbnail wp-image-286" style="margin:10px 10px 10px 0px" /></p>
<p>Многие мои заказчики, слыша слово «бюрократия», сразу теряют интерес к проекту. Мол: «Ну начинается, канцелярия, волокита, бесполезная работа и т.д…» Я, ведясь у них на поводу, закрываю глаза на формы с техническими заданиями, брифы, оценку конкурентов и перехожу непосредственно к решению проблемы заказчика: рисую, верстаю, коллажирую,  крашу… и в итоге – СДАЮ РАБОТУ!</p>
<p>Результат, при таком подходе, чаще всего, оставляет желать лучшего. Почему? Есть ряд причин.</p>
<p>1)	Руки у меня выросли не там где нужно, да и голова занята не созиданием прекрасного, а тем, как бы эти руки заставать что-то сделать. Этот вариант  тоже имеет место быть, но все же остальные нам более интересны.</p>
<p>Результат:  Ссора с заказчиком! Вы не выполнили работу т.к. даже не знали какие умения от Вас потребуются.</p>
<p>А если бы был бриф или техническое задание?&#8230;</p>
<p>2)	Вы сдаете работу, вытираете пот со лба, забрасываете ноги на кровать и с чувством выполненного долга пьете сок через трубочку. Звонок от заказчика:<br />
- Мы захотели на сайт раздел новостей!<br />
- Это не обсуждалось перед началом работы.<br />
- Мы забыли! Ну это же элемент сайта, хотим чтоб у нас был раздел с новостями!!! Мы заплатили деньги!</p>
<p>Результат:  Ссора с заказчиком, или дополнительная доработка сайта. Нет конкретной  точки окончания работы.</p>
<p>А если бы был бриф или техническое задание?&#8230;</p>
<p>3)	Начало аналогичное второму пункту <img src='http://hubet.org.ua/wp-includes/images/smilies/icon_smile.gif' alt=':)' class='wp-smiley' /> </p>
<p>Звонок… или не, почта: <img src='http://hubet.org.ua/wp-includes/images/smilies/icon_smile.gif' alt=':)' class='wp-smiley' /> </p>
<p>«Здравствуйте, у наших конкурентов на сайте есть  калькулятор для расчета диаметра стыковочной трубы под вентиль типа 2Б, нам, естественно, нужен такой же! Это очевидно!</p>
<p>Результат:  Ссора с заказчиком, или дополнительная доработка сайта. Не был проведен мониторинг конкурентов, не позаимствованы интересные решения. </p>
<p>А если бы был бриф или техническое задание?&#8230; <img src='http://hubet.org.ua/wp-includes/images/smilies/icon_smile.gif' alt=':)' class='wp-smiley' /> </p>
<p>4)	Ну и еще одна важная причина – трата лишнего времени.</p>
<p>При создании макета простейшей визитной карточки появляется куча вопросов типа:</p>
<p>- А сколько цветов?<br />
- А что писать?<br />
- А отчество нужно?<br />
- А с двух сторон?<br />
и т.д…</p>
<p>При каждом появившемся вопросе вы звоните или пишете на почту заказчику. Все это занимает куда больше времени чем заполнение стандартного брифа.</p>
<p>Сакраментальная фраза! <img src='http://hubet.org.ua/wp-includes/images/smilies/icon_smile.gif' alt=':)' class='wp-smiley' /> </p>
<p>Таким образом трата одного часа времени на заполнение простенького брифа спасет Вас от часов переделок, ссор и разбирательств! Удачи!</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://hubet.org.ua/2010/05/04/ekonomte-vremya-dlya-dizajna-tratya-ego-na-zapolnenie-brifov-i-druguyu-byurokratiyu/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Я В СТАРІСТЬ УПАВ ІЗ ДИТЯЧОГО ВІКУ</title>
		<link>http://hubet.org.ua/2010/03/21/ya-v-starist-upav-iz-dityachogo-viku/</link>
		<comments>http://hubet.org.ua/2010/03/21/ya-v-starist-upav-iz-dityachogo-viku/#comments</comments>
		<pubDate>Sun, 21 Mar 2010 00:25:36 +0000</pubDate>
		<dc:creator>hubetjr</dc:creator>
				<category><![CDATA[Поцілунки часу - поєзія]]></category>
		<category><![CDATA[возраст]]></category>
		<category><![CDATA[время]]></category>
		<category><![CDATA[жизнь]]></category>
		<category><![CDATA[стих про старость]]></category>
		<category><![CDATA[стихи для взрослых]]></category>
		<category><![CDATA[українська поєзія]]></category>
		<category><![CDATA[час]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://hubet.org.ua/?p=277</guid>
		<description><![CDATA[Я в старість упав із дитячого віку,
Тру з плачем коліно, я – хлопчик-каліка,
Той що метеликів друзям дарив.
З фантомними болями вирваних крил
Пішли мої милі. Потилиці сиві
Крізь сяйво метеликів все ще красиві.
]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Я в старість упав із дитячого віку,<br />
Тру з плачем коліно, я – хлопчик-каліка,<br />
Той що метеликів друзям дарив.<br />
З фантомними болями вирваних крил<br />
Пішли мої милі. Потилиці сиві<br />
Крізь сяйво метеликів все ще красиві.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://hubet.org.ua/2010/03/21/ya-v-starist-upav-iz-dityachogo-viku/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>ПРОВІНЦІЙНИЙ ТАНОК</title>
		<link>http://hubet.org.ua/2010/03/21/provincijnij-tanok/</link>
		<comments>http://hubet.org.ua/2010/03/21/provincijnij-tanok/#comments</comments>
		<pubDate>Sun, 21 Mar 2010 00:15:28 +0000</pubDate>
		<dc:creator>hubetjr</dc:creator>
				<category><![CDATA[Поцілунки часу - поєзія]]></category>
		<category><![CDATA[місто]]></category>
		<category><![CDATA[оболонь]]></category>
		<category><![CDATA[танок]]></category>
		<category><![CDATA[українська поєзія]]></category>
		<category><![CDATA[Хубетов]]></category>
		<category><![CDATA[час]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://hubet.org.ua/?p=272</guid>
		<description><![CDATA[В кав&#8217;ярні, вкрученій, як лампа,
У цоколь міста,
Де кисню – амба,
Де вечір кисне,
Гірлянда музики барвиста
Недопалками грає, тисне
Чиїсь коліна, також висне
Комусь на плечі, хибний шепіт
Вмить перетворюючи в регіт.
Крізь скло пляшок з-під „Оболоні”
Я бачу дівчину: долоні
Пливуть, як дим, &#8211; над головами,
І рухи сповнені омани,
І зваби – вади..
Вона літає цілувати
Наспіви лицарської лютні.
А за вікном – майдан безлюдний,
Садиби, Богом позабуті,
Шибки [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>В кав&#8217;ярні, вкрученій, як лампа,<br />
У цоколь міста,<br />
Де кисню – амба,<br />
Де вечір кисне,<br />
Гірлянда музики барвиста<br />
Недопалками грає, тисне<br />
Чиїсь коліна, також висне<br />
Комусь на плечі, хибний шепіт<br />
Вмить перетворюючи в регіт.</p>
<p>Крізь скло пляшок з-під „Оболоні”<br />
Я бачу дівчину: долоні<br />
Пливуть, як дим, &#8211; над головами,<br />
І рухи сповнені омани,<br />
І зваби – вади..</p>
<p>Вона літає цілувати<br />
Наспіви лицарської лютні.<br />
А за вікном – майдан безлюдний,<br />
Садиби, Богом позабуті,<br />
Шибки забиті, кволі люди.</p>
<p>Вона танцює, наче мріє –<br />
Метелик плаття майоріє –<br />
Себе у щастя загортає,<br />
Легке, як шовк, що із Китаю,<br />
Час тягне, хвилю зволікає,<br />
Хвилину останню годує, гойдає&#8230;</p>
<p>Мелодія стихне. Закінчиться струм.<br />
Темрява. Сум.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://hubet.org.ua/2010/03/21/provincijnij-tanok/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>ВЕЧІР ГРИЗЕ КРИГТАЛЕВІ ГОРІХИ</title>
		<link>http://hubet.org.ua/2010/03/20/vechir-grize-krigtalevi-gorixi/</link>
		<comments>http://hubet.org.ua/2010/03/20/vechir-grize-krigtalevi-gorixi/#comments</comments>
		<pubDate>Sat, 20 Mar 2010 10:01:05 +0000</pubDate>
		<dc:creator>hubetjr</dc:creator>
				<category><![CDATA[Поцілунки часу - поєзія]]></category>
		<category><![CDATA[время]]></category>
		<category><![CDATA[жизнь]]></category>
		<category><![CDATA[українська поєзія]]></category>
		<category><![CDATA[час]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://hubet.org.ua/?p=270</guid>
		<description><![CDATA[Вечір гризе кришталеві горіхи,
Дивиться зверху на скупчення мас.
На юрби бурхливі, на вулиці, стріхи
Шкарлупками падає час.
Його підіймають старі та малеча,
Крізь нього світи – кольорово-великі,
У серце складають часи, як у глечик,
Якщо не розчавили їх черевики.
]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Вечір гризе кришталеві горіхи,<br />
Дивиться зверху на скупчення мас.<br />
На юрби бурхливі, на вулиці, стріхи<br />
Шкарлупками падає час.</p>
<p>Його підіймають старі та малеча,<br />
Крізь нього світи – кольорово-великі,<br />
У серце складають часи, як у глечик,<br />
Якщо не розчавили їх черевики.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://hubet.org.ua/2010/03/20/vechir-grize-krigtalevi-gorixi/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>КОЛИ ЖИТТЯ СМАКОТУ Я ВІДЧУВАВ У ПОВІТРІ</title>
		<link>http://hubet.org.ua/2010/03/20/koli-zhittya-smakotu-ya-vidchuvav-u-povitri/</link>
		<comments>http://hubet.org.ua/2010/03/20/koli-zhittya-smakotu-ya-vidchuvav-u-povitri/#comments</comments>
		<pubDate>Sat, 20 Mar 2010 09:55:32 +0000</pubDate>
		<dc:creator>hubetjr</dc:creator>
				<category><![CDATA[Поцілунки часу - поєзія]]></category>
		<category><![CDATA[волнующий]]></category>
		<category><![CDATA[вырш]]></category>
		<category><![CDATA[смак]]></category>
		<category><![CDATA[українська поєзія]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://hubet.org.ua/?p=267</guid>
		<description><![CDATA[Коли життя смакоту
Я відчував у повітрі,
Мов в очереті коту,
У кожннім шурхоті вітру
Мені здавалася здобич.
Я марив тілом дівочим.
Пізніще пізнав це диво:
Відкривши жаринками піхви,
Під руки лягатимуть діви,
Ладнаючи стегнами лігва.
Розпещеннмй жаром жіночим,
Я вдячний  за повінь ілюзій,
За пахощі щастя щоночи,
За пишні польоти полюцій.
]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Коли життя смакоту<br />
Я відчував у повітрі,<br />
Мов в очереті коту,<br />
У кожннім шурхоті вітру<br />
Мені здавалася здобич.<br />
Я марив тілом дівочим.<br />
Пізніще пізнав це диво:<br />
Відкривши жаринками піхви,<br />
Під руки лягатимуть діви,<br />
Ладнаючи стегнами лігва.<br />
Розпещеннмй жаром жіночим,<br />
Я вдячний  за повінь ілюзій,<br />
За пахощі щастя щоночи,<br />
За пишні польоти полюцій.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://hubet.org.ua/2010/03/20/koli-zhittya-smakotu-ya-vidchuvav-u-povitri/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>ПОЗА РАКОМ</title>
		<link>http://hubet.org.ua/2010/03/20/260/</link>
		<comments>http://hubet.org.ua/2010/03/20/260/#comments</comments>
		<pubDate>Sat, 20 Mar 2010 09:41:07 +0000</pubDate>
		<dc:creator>hubetjr</dc:creator>
				<category><![CDATA[Поцілунки часу - поєзія]]></category>
		<category><![CDATA[вірш]]></category>
		<category><![CDATA[волнующий]]></category>
		<category><![CDATA[дупа]]></category>
		<category><![CDATA[Поза раком]]></category>
		<category><![CDATA[попка]]></category>
		<category><![CDATA[секс]]></category>
		<category><![CDATA[смак]]></category>
		<category><![CDATA[українська поєзія]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://hubet.org.ua/?p=260</guid>
		<description><![CDATA[Поза раком,
Без сумніву, -
Хвилююче
Пікантна.
Ти задкуєш,
Настромлюєшся
На мій стрижень.
Твоя гладенька дупа
І вигнута спина
З тонким дротиком
Хребта –
То є лампочка
У моїх руках,
Яку я вкручую
У патрон
Твоєї голови.
Дупа рожевіє,
І я відчуваю,
Як в тобі жевріє,
Розгорається
Вогник.
Але я не бачу
Твоїх очей.
Цікаво було б
Ввібрати
Поглядом:
Яка ти
З того боку,
Коли знаєш,
Що не видно
Виразу твого
Обличча,
Бо відчуваю –
Ти хижа.
Поза сумнівом.
]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Поза раком,<br />
Без сумніву, -<br />
Хвилююче<br />
Пікантна.<br />
Ти задкуєш,<br />
Настромлюєшся<br />
На мій стрижень.<br />
Твоя гладенька дупа<br />
І вигнута спина<br />
З тонким дротиком<br />
Хребта –<br />
То є лампочка<br />
У моїх руках,<br />
Яку я вкручую<br />
У патрон<br />
Твоєї голови.<br />
Дупа рожевіє,<br />
І я відчуваю,<br />
Як в тобі жевріє,<br />
Розгорається<br />
Вогник.<br />
Але я не бачу<br />
Твоїх очей.<br />
Цікаво було б<br />
Ввібрати<br />
Поглядом:<br />
Яка ти<br />
З того боку,<br />
Коли знаєш,<br />
Що не видно<br />
Виразу твого<br />
Обличча,<br />
Бо відчуваю –<br />
Ти хижа.<br />
Поза сумнівом.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://hubet.org.ua/2010/03/20/260/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>ШАПКОЮ СТРІХА СПЛИВАЄ В ТУМАНІ</title>
		<link>http://hubet.org.ua/2010/03/16/shapkoyu-strixa-splivaye-v-tumani/</link>
		<comments>http://hubet.org.ua/2010/03/16/shapkoyu-strixa-splivaye-v-tumani/#comments</comments>
		<pubDate>Tue, 16 Mar 2010 23:02:37 +0000</pubDate>
		<dc:creator>hubetjr</dc:creator>
				<category><![CDATA[Поцілунки часу - поєзія]]></category>
		<category><![CDATA[вірш]]></category>
		<category><![CDATA[весілля]]></category>
		<category><![CDATA[стих дочке]]></category>
		<category><![CDATA[українська поєзія]]></category>
		<category><![CDATA[Украина]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://hubet.org.ua/?p=257</guid>
		<description><![CDATA[Шапкою стріха спливає в тумані.
Коні іржуть, і вусаті кумани
Входять до хати – чемно, в поклоні.
Гріє степняк біля грубки долоні:
- Чи віддасте Ви, хозяїне, доню?
Кинув на лаву срібла казан:
- Буде у стані. Я так сказав. 
Пестує вітер волосся руде -
Вершник дівчисько притис до грудей.
]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Шапкою стріха спливає в тумані.<br />
Коні іржуть, і вусаті кумани<br />
Входять до хати – чемно, в поклоні.<br />
Гріє степняк біля грубки долоні:<br />
- Чи віддасте Ви, хозяїне, доню?<br />
Кинув на лаву срібла казан:<br />
- Буде у стані. Я так сказав. </p>
<p>Пестує вітер волосся руде -<br />
Вершник дівчисько притис до грудей.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://hubet.org.ua/2010/03/16/shapkoyu-strixa-splivaye-v-tumani/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>ДОДОМУ, ДО МАМИ</title>
		<link>http://hubet.org.ua/2010/03/15/dodomu-do-mami/</link>
		<comments>http://hubet.org.ua/2010/03/15/dodomu-do-mami/#comments</comments>
		<pubDate>Mon, 15 Mar 2010 21:13:56 +0000</pubDate>
		<dc:creator>hubetjr</dc:creator>
				<category><![CDATA[Поцілунки часу - поєзія]]></category>
		<category><![CDATA[вірш]]></category>
		<category><![CDATA[зустріч]]></category>
		<category><![CDATA[мамо]]></category>
		<category><![CDATA[разлука]]></category>
		<category><![CDATA[стих для мамы]]></category>
		<category><![CDATA[українська поєзія]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://hubet.org.ua/?p=254</guid>
		<description><![CDATA[І вулиця теж доживає вдовою.
Помер її вітер. Було це давно.
Зростає мовчання крізь хвіртку травою.
І чути , як дихає час у вікно.                       
Не блисне, забула старенька бруківка
Той тупіт дитячий. Не пурхає сміх
На щірих і [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>І вулиця теж доживає вдовою.<br />
Помер її вітер. Було це давно.<br />
Зростає мовчання крізь хвіртку травою.<br />
І чути , як дихає час у вікно.                       </p>
<p>Не блисне, забула старенька бруківка<br />
Той тупіт дитячий. Не пурхає сміх<br />
На щірих і світлих акацій верхівках.<br />
                       ____<br />
 -Мамо, добридень! Ну, як Ви самі?             </p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://hubet.org.ua/2010/03/15/dodomu-do-mami/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>СІВЕРСЬКЕ ВИДІННЯ</title>
		<link>http://hubet.org.ua/2010/03/15/siverske-vidinnya/</link>
		<comments>http://hubet.org.ua/2010/03/15/siverske-vidinnya/#comments</comments>
		<pubDate>Mon, 15 Mar 2010 21:08:52 +0000</pubDate>
		<dc:creator>hubetjr</dc:creator>
				<category><![CDATA[Поцілунки часу - поєзія]]></category>
		<category><![CDATA[вірш]]></category>
		<category><![CDATA[українська поєзія]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://hubet.org.ua/?p=251</guid>
		<description><![CDATA[Опудало хурделиці притисло
Тайнопису рядки собі під ребра –
Відкритий зошит, де штрихами, стисло
(Бо так багато виплекати треба)
Малює дійсність птах над хуторами,
Скриплять вози, отроковиця рани
Все промиває буйному бійцю,
І сніг вкриває давнину оцю.
Коли крикливих родичів хурали
Змінили наголос та ковдру потягнули
Степів, яких ніколи не орали,
Сармацький дим бентежив наші скаули.
]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Опудало хурделиці притисло<br />
Тайнопису рядки собі під ребра –<br />
Відкритий зошит, де штрихами, стисло<br />
(Бо так багато виплекати треба)<br />
Малює дійсність птах над хуторами,<br />
Скриплять вози, отроковиця рани<br />
Все промиває буйному бійцю,<br />
І сніг вкриває давнину оцю.<br />
Коли крикливих родичів хурали<br />
Змінили наголос та ковдру потягнули<br />
Степів, яких ніколи не орали,<br />
Сармацький дим бентежив наші скаули.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://hubet.org.ua/2010/03/15/siverske-vidinnya/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
	</channel>
</rss>

