Рубрики
Архивы
Самое популярное
Случайно выбраные
Немного адвертайзинга
Облако меток
Мета
Я В СТАРІСТЬ УПАВ ІЗ ДИТЯЧОГО ВІКУ
Дата 21 марта 2010
Я в старість упав із дитячого віку,
Тру з плачем коліно, я – хлопчик-каліка,
Той що метеликів друзям дарив.
З фантомними болями вирваних крил
Пішли мої милі. Потилиці сиві
Крізь сяйво метеликів все ще красиві.
Рубрика: Поцілунки часу - поєзія | Нет комментариев »
Метки: возраст, время, жизнь, стих про старость, стихи для взрослых, українська поєзія, час
ПРОВІНЦІЙНИЙ ТАНОК
Дата 21 марта 2010
В кав’ярні, вкрученій, як лампа,
У цоколь міста,
Де кисню – амба,
Де вечір кисне,
Гірлянда музики барвиста
Недопалками грає, тисне
Чиїсь коліна, також висне
Комусь на плечі, хибний шепіт
Вмить перетворюючи в регіт.
Крізь скло пляшок з-під „Оболоні”
Я бачу дівчину: долоні
Пливуть, як дим, – над головами,
І рухи сповнені омани,
І зваби – вади..
Вона літає цілувати
Наспіви лицарської лютні.
А за вікном – майдан безлюдний,
Садиби, Богом позабуті,
Шибки забиті, кволі люди.
Вона танцює, наче мріє –
Метелик плаття майоріє –
Себе у щастя загортає,
Легке, як шовк, що із Китаю,
Час тягне, хвилю зволікає,
Хвилину останню годує, гойдає…
Мелодія стихне. Закінчиться струм.
Темрява. Сум.
Рубрика: Поцілунки часу - поєзія | Нет комментариев »
Метки: місто, оболонь, танок, українська поєзія, Хубетов, час
ВЕЧІР ГРИЗЕ КРИГТАЛЕВІ ГОРІХИ
Дата 20 марта 2010
Вечір гризе кришталеві горіхи,
Дивиться зверху на скупчення мас.
На юрби бурхливі, на вулиці, стріхи
Шкарлупками падає час.
Його підіймають старі та малеча,
Крізь нього світи – кольорово-великі,
У серце складають часи, як у глечик,
Якщо не розчавили їх черевики.
Рубрика: Поцілунки часу - поєзія | Нет комментариев »
Метки: время, жизнь, українська поєзія, час
