Литературный Блог Александра Хубетова » час

Я В СТАРІСТЬ УПАВ ІЗ ДИТЯЧОГО ВІКУ

hubetjr — Sun, 21 Mar 2010 00:25:36 +0000

Я в старість упав із дитячого віку,
Тру з плачем коліно, я – хлопчик-каліка,
Той що метеликів друзям дарив.
З фантомними болями вирваних крил
Пішли мої милі. Потилиці сиві
Крізь сяйво метеликів все ще красиві.

ПРОВІНЦІЙНИЙ ТАНОК

hubetjr — Sun, 21 Mar 2010 00:15:28 +0000

В кав’ярні, вкрученій, як лампа,
У цоколь міста,
Де кисню – амба,
Де вечір кисне,
Гірлянда музики барвиста
Недопалками грає, тисне
Чиїсь коліна, також висне
Комусь на плечі, хибний шепіт
Вмить перетворюючи в регіт.

Крізь скло пляшок з-під „Оболоні”
Я бачу дівчину: долоні
Пливуть, як дим, – над головами,
І рухи сповнені омани,
І зваби – вади..

Вона літає цілувати
Наспіви лицарської лютні.
А за вікном – майдан безлюдний,
Садиби, Богом позабуті,
Шибки забиті, кволі люди.

Вона танцює, наче мріє –
Метелик плаття майоріє –
Себе у щастя загортає,
Легке, як шовк, що із Китаю,
Час тягне, хвилю зволікає,
Хвилину останню годує, гойдає…

Мелодія стихне. Закінчиться струм.
Темрява. Сум.

ВЕЧІР ГРИЗЕ КРИГТАЛЕВІ ГОРІХИ

hubetjr — Sat, 20 Mar 2010 10:01:05 +0000

Вечір гризе кришталеві горіхи,
Дивиться зверху на скупчення мас.
На юрби бурхливі, на вулиці, стріхи
Шкарлупками падає час.

Його підіймають старі та малеча,
Крізь нього світи – кольорово-великі,
У серце складають часи, як у глечик,
Якщо не розчавили їх черевики.